Навчально-виховний комплекс 
"Павлиська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - ліцей імені В.О.Сухомлинського"

Календар
«  Серпень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Корисні сайти





 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Друзі сайту
 
Ми зареєстровані

 
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Історія селища Павлиш

Адміністративно-територіальний устрій території Онуфріївського району

На момент заснування перших населених пунктів у нашому районі – Деріївки (1691 рік) та Плахтіївки (нині –Успенка, 1696 рік), територія на південь від Крилова

  • Кременчука формально належала запорожцям, але фактично перебувала під контролем Миргородського та Полтавського полків Гетьманщини під назвою «Задніпрські місця».

Після невдалого Прутського походу Петра І 1711 року запорозькі землі в період 1711-34 рр. відносяться до Османської імперії, проте це не заважає Польщі та Росії і далі активно боротись за них та освоювати. Взимку 1711-12 рр. відбувається черговий згін населення на Лівобережжя з Правобережжя з територій південніше Тясмина. Чи зникли наші села невідомо, але вже в 1725 році Деріївка знов згадується в документах.

Особливо бурхливо відновлюється заселення Задніпрських місць після Белградського миру 1734 року, коли Запорожжя знов повернулось до складу Російської імперії.

 

Сотенний поділ території Задніпрських місць, початок 1750-х рр.

     1730-40 рр. на місці сучасного Павлиша виник хутір сотника кременчуцького Гаврилова, Онуфріївки – хутори Онуфрієнка та Россохи, Попівки – численні хутори, Успенки – село Плахтіївка, Дачі – слобода Джепківка (Жебківка?), Партизана – слобода Косівка, Млинка – село Манзурівка, слобода сотника Козелецького і численні хутори, Куцеволівки – слободи сотника Тройницького і Буянська з хуторами.

Наші села на території Задніпрських місць, початок 1750-х рр.

 

     В 1752 році на Задніпрських місцях Миргородського та Полтавського полків утворено військово-адміністративну одиницю під управлінням колишніх підданих Австрійської імперії – Нову Сербію, з двох полків: гусарського та пандурського, а населення депортують на південь, де утворюють Новослобідське козаче поселення. Так на місці хутора Федора Гаврилова утворено шанець Павлиш, Плахтіївки – Земунь, Деріївки – Вілагош Нової Сербії. Неможливо точно ідентифікувати розташування ще двох шанців: Ковин (можливо нинішнє Зибкове) та Мандрулок. Слободи Тройницьку (нині Куцеволівка) та Буянську (була на північний схід від Куцеволівки) включено до Новослобідського козачого поселення.

Нова Сербія, 1752-64 рр.

     В 1764 році утворюють Новоросійську губернію, до якої в тому числі входить Єлисаветградська провінція у складі Чорного гусарського, Жовтого пандурського полків (Павлиш, Земунь та Вілагош) колишньої Нової Сербії, старообрядницькі («розкольницькі») слободи (Зибке) та Єлисаветградського пікінерного полків (Тройницька (Воронівка(Куцеволівка)) та Буянська).

Новоросійська губернія, 1764-83 рр.

Єлисаветградську провінцію переформатовують в 1776 році, розділяючи території полків між новоутвореними повітами. Вся територія району входить до складу Крюківського повіту.

Саме на період 1770-90-х рр. припадає найбільш активне заселення нашого краю. В цей час виникають Онуфріївка (повторно), Василівка (Секретарівка), Омельник (Полковниче), Байдакове, Браїлівка, Сметанівка (Катерино-Кудашівка), Зибке, Вишнівці (Іванівка), Омельничок (Турунжівка), Попівка, Туркестанівка (Калачівка), Костянтинівка, Мавродіївка (Гусівка), Верхня і Нижня Лозоватки, Мар'ївка, Морозівка, Млини (Млинок), Куп'євате (Петрівка) і т.д.

Крюківський повіт Новоросійської губернії, 1776-84 рр.

1783 році Новоросійську та Азовську губернії об'єднують у Катеринославське намісництво, а через рік остаточно визначено структуру Катеринославського намісництва, в якому повністю перекроєно межі повітів та утворено їх нові адміністративні центри. Так наша вся територія входить до Олександрійського повіту.

 

Кутки Онуфріївського району